бандерівець

[bɑndɛriʋɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Учасник українського націоналістичного руху середини XX століття, прибічник ідей та член Організації українських націоналістів (бандерівського руху), який боровся за незалежність Української держави.

  2. (Історія) –

    У широкому вжитку — учасник українського збройного підпілля, вояк Української повстанської армії (УПА) у період Другої світової війни та у повоєнні роки.

  3. (Історія) –

    Переносно — людина, яка дотримується радикальних націоналістичних поглядів або є прихильником ідей українського національного визвольного руху.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бандерівець, р. бандерівця, д. бандерівцеві, з. бандерівця, о. бандерівцем, м. бандерівцеві, к. бандерівцю

Більше записів