бандаж

[bɑndɑʒ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Медицина) –

    Медичний пристрій у вигляді пояса, пов’язки або корсета, який використовують для підтримки, фіксації або стиснення певних частин тіла (черевної порожнини, суглобів, м’язів) з лікувальною чи профілактичною метою.

  2. (Техніка) –

    Технічне пристосування для з’єднання, зміцнення або герметизації рухомих частин різних конструкцій, наприклад, у гідравлічних системах або будівництві.

  3. (Лінгвістика) –

    У переносному значенні — те, що стримує, обмежує чи зв’язує дії, свободу, розвиток.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бандаж, р. бандажа, д. бандажеві, з. бандаж, о. бандажем, м. бандажеві, к. бандаже

Більше записів