баламут

1. Той, хто баламутить, уносить неспокій, розбрат, сіє непорозуміння; бунтар, смутьян.

2. Рідкісна назва вітру, що змішує (баламутить) воду; також — завихрення, хвилювання на поверхні води від вітру.

3. Заст. Неспокійна, метушлива, клопітлива людина; метушник.

Приклади:

Приклад 1:
Марнотратник, баламут гонить порожнечу, а господар – корисне. Симон -волхв23 тут шукає золота, а книжник – Духа Святого.
— Тютюнник Григорій, “Вир”