Древослів

Словник Української Мови

балалаєчник

[bɑlɑlɑjɛt͡ʃnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Музикант, який грає на балалайці.

  2. (Мистецтво) –

    Майстер, що виготовляє балалайки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. балалаєчник, р. балалаєчника, д. балалаєчникові, з. балалаєчника, о. балалаєчником, м. балалаєчникові, к. балалаєчнику

Більше записів