1. Таке, що багато говорить, схильне до балачок; балакливе.
2. Яке легко, вільно вимовляється, виливається словами (про мову, стиль тощо).
балакуче
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вилаявши модерне і назвавши індустріялізовані коробки індустріялізованим паскудством, він просторо й балакуче починає говорити про старовинну запорозьку церкву в Новомосковському. — Найдорожчий вияв січового творчого духу в архітектурі!
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: прикметник () |