балакливий

[bɑlɑklɪʋɪj] Прикметник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Такий, що багато говорить, схильний до балачок, пустопорожніх розмов; говіркий, балакучий.

  2. (Лінгвістика) –

    Який виражає схильність до балачок, містить багато слів; балакучий.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. балакливий, р. балакливого, д. балакливому, з. балакливого, о. балакливим, м. балакливім

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів