бакхичний
[bɑkxɪt͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Історія) –
Пов’язаний з бакхіями, давньогрецькими святами на честь бога Вакха (Діоніса), що супроводжувалися нестримним веселощами, вином, танцями та оргіями.
- (Література) –
У літературознавстві та метриці: такий, що стосується бакхія — трискладової стопи в античному віршуванні, що складається з одного довгого і двох коротких складів (—UU).
- (Література) –
Переносно: несамовитий, нестямний, оргіастичний; що виражає нестримне, часто екстатичне, захоплення або розгул.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бакхичний, р. бакхичного, д. бакхичному, з. бакхичного, о. бакхичним, м. бакхичнім