бакхичний

[bɑkxɪt͡ʃnɪj] Прикметник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Пов’язаний з бакхіями, давньогрецькими святами на честь бога Вакха (Діоніса), що супроводжувалися нестримним веселощами, вином, танцями та оргіями.

  2. (Література) –

    У літературознавстві та метриці: такий, що стосується бакхія — трискладової стопи в античному віршуванні, що складається з одного довгого і двох коротких складів (—UU).

  3. (Література) –

    Переносно: несамовитий, нестямний, оргіастичний; що виражає нестримне, часто екстатичне, захоплення або розгул.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бакхичний, р. бакхичного, д. бакхичному, з. бакхичного, о. бакхичним, м. бакхичнім

Більше записів