1. Властивість або стан об’єкта, що має кілька окремих, але взаємопов’язаних контурів (обрисів, замкнутих контурних ліній); наявність у складній системі чи структурі декількох самостійних контурів управління, регулювання або функціонування.
2. У техніці, проектуванні та комп’ютерній графіці — характеристика векторного зображення, складеного з двох або більше незалежних замкнутих контурів, кожен з яких може мати власні властивості.
3. У землевпорядкуванні та картографії — характеристика земельної ділянки, межі якої утворені кількома окремими, не суміжними замкнутими контурами, що розташовані на певній відстані один від одного.