Приклад 1:
Лише бабуся Гаяне говорила виключно по-вірменському, від неї в матері залишилося знання азів вірменської і реліквія, яку я досі зберігаю, — старовинний роман вірменською мовою, на титульній сторінці якого написала: «Улюблена в дитинстві книжка про сумну історію Кеновапе [нрзб. ], яку нам читала бабуся Гаяне Чепурова», і вкладений у книжку аркуш паперу з текстом вірменською мовою, написаним бабусиною рукою рівненьким каліграфічним бісером.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Тiльки любов боронить вiд страху, тiльки вона єдина здатна нас ослонити, i якщо ми не несемо її в собi, тодi… Тодi… (Я направду не знаю, що тодi, я не знаю, що буде далi з тим чоловiком, якi ще руйнування спричинить чорний смерч, в осердi котрого мотлошить його зцiплену кремiнним стиском фосфорично‑блiду фiгурку, — “чортяче весiлля” на курних осiннiх дорогах, казала менi малiй бабуся: побачиш — оступися, сама вона ще знала кинути в вихра ножем навхрест, i на ножi показувалася кров, а ми тепер спромагаємося хiба засвинячити кухонним рiзаком у коханого мужчину, — жест воно нiби той самий — жест‑копiя, жест‑iмiтацiя, рефлекс родової пам’ятi з убитим всерединi смислом, — жест, яким, замiсть вiдгородитися, тручаєш себе з розмаху в самий вир “чортячого весiлля”). Не треба б, ох не треба гнатись на холодний зоряний блиск безлюбої краси: не тих спiльникiв собi на цiй дорозi єднаємо.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Старенька сухорлява бабуся поралась по хатi. — А, ти тут, голубочко! — Невідомий автор
