1. (у техніці, особливо в радіотехніці та антенній техніці) Пов’язаний з двома взаємно перпендикулярними осями обертання антени або іншого пристрою, що забезпечує наведення в азимутальній (горизонтальній) та широтній (кутовій висоти, вертикальній) площинах.
2. (у геодезії, астрономії) Стосуючийся або пов’язаний одночасно з азимутом (горизонтальним кутом) та широтою (кутом висоти) для визначення напряму або положення об’єкта на небесній сфері або на місцевості.