1. Здатність деяких організмів (рослин, зелених бактерій тощо) синтезувати органічні речовини з неорганічних сполук (наприклад, з вуглекислого газу та води) за допомогою фотосинтезу або хемосинтезу, що забезпечує їх власне живлення без потреби вживати готові органічні речовини.
2. (У більш широкому, екологічному сенсі) Спосіб живлення, при якому організм є продуцентом у біоценозі, тобто створює первинну органічну речовину для всіх інших (гетеротрофних) ланок екосистеми.