1. Який має визнання, повагу, вплив завдяки своїм знанням, досвіду, заслугам; загальновизнаний.
2. Який ґрунтується на авторитеті, виходить від авторитетної особи; переконливий, вагомий.
авторитетний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Я вже швидше була б думала, що се хтось із моєї братії: бідний маляр або кочовий артист, а не вчений, авторитетний університетський професор. — Ви трохи вгадали: він і поет, і белетрист, і навіть трошки музикант.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |