авторство

1. Належність твору, винаходу, проєкту тощо певній особі (авторові); факт створення чого-небудь.

2. юр. Сукупність особистих немайнових та майнових прав, що належать авторові у зв’язку зі створенням ним твору науки, літератури чи мистецтва.

Приклади вживання

Приклад 1:
Я писав проте, що, крім фрагментів, з авторством яких усе зрозуміло, існує незнач­ на, але вперта кількість іншого роду кавалків, як наприклад (згідно з моєю нумерацією) 7-й , 13-й або 25-й, авторство яких належить оповідачеві, що веде мову з достеменним знанням навіть найменших дрібниць і в той же час жодним чином не виступає учасником описуваних ситуацій. Хто він, цей спостережник?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Ледi й джентльмени, в цiй країнi, котра вiд по‑чаткiв була людським творивом i де авторство кожної людини над власною судьбою є пiдставовим постулатом виховання (розгортаю газетну витинку: лiтня пара мiльйонерiв, Брауни — Рiчард, 79 рокiв, i Хелен, 76 ро‑кiв, — отруїлася чадним газом у себе в гаражi, попередньо записавши цiлий маєток — 10 мiльйонiв дола‑рiв, неабищицю! — на християнське доброчинство, а друзям розiславши пояснювальнi листи: обоє тяжко нездужали, тож, зваживши тверезо, вирiшили, замiсть безпотрiбно тринькати загарований упродовж життя статок на лiкарiв та медичну обслугу, лiпше допомогти молодим людям ставати на ноги, — чи їх також поховають за церковною оградою, а чи тi, хто вжиткуватиме з їхнiх мiльйонiв, одмолять‑таки в Бога їхнi душi?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
(“Великомученице кумо!”) “Зійшлись, побрались, поєднались…” “Кума моя і я…” “Чи не покинуть нам небого…“ “За що ми любимо Богдана…“ “Якби-то ти, Богдане п’яний…“ ІНШІ РЕДАКЦІЇ Москалева криниця (перша редакція) Тарасова ніч (друга редакція) Гамалія (друга редакція) “Лічу в неволі дні і ночі…” (друга редакція) DUBIA (авторство не доведене) “Нудно мені, тяжко – що маю робити?..” “Не журюсь я, а не спиться…” “Вип’єш перву – стрепенешся…” ПРИЧИННА Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав.
— Семенко Михайль, “Кобзар”

Частина мови: іменник (однина) |