Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням автономний; право та здатність самостійно ухвалювати рішення, діяти на власний розсуд, не підпорядковуючись зовнішнім впливам чи центральній владі.
2. Ступінь незалежності системи, організації або пристрою, що забезпечує їхнє функціонування без зовнішнього керування чи підтримки.
Приклад 1:
ВажФ ливе значення при цьому має моніторинг таких основних сисФ темних властивостей, які характеризують, з одного боку, власФ ний потенціал економічної системи – самоорганізацію, самоФ управління, саморегулювання; з іншого – адаптивність, гнучкість, сумісність, автономність, ієрархічність, безпека, надійність. Співставляючи відомі методи науки про підприємства та актуальні проблеми управління ним, виявляється наявність розриву між теорією та реальною дійсністю.
— Котляревський Іван, “Енеїда”