автономізація

АВТОНОМІЗА́ЦІЯ, ї, жін. 1. Дія за значенням автономізувати; надання або здобуття автономії, перехід до самоврядування. Автономізація регіонів сприяла економічному розвитку.

2. Істор. Політична концепція та практичні заходи, спрямовані на входження незалежних радянських республік до складу РСФРР на правах автономій, що пропонувалися в 1922 році Й. В. Сталіним як альтернатива утворенню СРСР. План автономізації викликав гострі дискусії серед більшовицького керівництва.

Приклади вживання

Приклад 1:
Пояснення цьому дає ще один принцип системи «Канбан сейдо» (окрім «Точно в строк») – саморегуляція виробництва (японською – «дзідока/автономізація»). Він передбачає миттєву автоматичну зупинку виробництва та верстатів за появи найменших відхилень від їх нормального функціонування.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Частина мови: іменник (однина) |