Словник Української Мови
Буква
Автономія — 1. Право самостійного здійснення державної влади або управління, надане частині держави, національно-територіальній одиниці, установі чи організації в межах, визначених законом або статутом.
2. Здатність особи, групи чи системи діяти незалежно, самостійно приймати рішення та визначати власні правила поведінки, не підпорядковуючись зовнішньому контролю.
Приклад 1:
Простора держава, одна з найбільших, добудована остаточно в кінці X в., XI переходить в форму, яку, за Костомаровим, часто тепер звемо федерацією, федерацію sui generis[1] тільки, де окремність і автономія земель дучилась з єдністю руського народу, зазначеною в єдності мови, культури, релігії, громадського устрою. В оповіданнях літописних при нагоді випливають афоризми, вирази, що натякають на довгим часом вироблені, сталі принципи в відносинах державних.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”