Словник Української Мови
Буква
Автодафе́, невідм., с.
1. Урочиста церемонія оголошення вироку інквізиції, а також публічне спалення єретиків та їхніх творів на вогнищі в середньовічній Іспанії, Португалії та інших католицьких країнах.
2. перен. Жорстока, безжальна розправа, знищення кого-, чого-небудь, часто пов’язане з публічним осудом або наругою.
Приклад 1:
автодафе в ім’я того Лагідного, який сказав: «ударять у праву щоку, підстав ліву?» Як промовляти до того, хто влялечкувався у фортецю із «ми єдині праведні, сіль землі, ліпші?» Як тут допомогти? Адже хочби й що він, Федір, говорив, вона ж не слухатиме.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”