АГЛОМЕРА́ЦІЯ, іменник, жін. рід.
1. техн. Процес спікання дрібних рудних матеріалів, пилуватих речовин або інших сипких мас у більші куски (грудки) для поліпшення їхніх металургійних чи технологічних властивостей; спікання.
2. геогр., урбан. Компактне територіальне скупчення міських населених пунктів (міст, селищ), об’єднаних інтенсивними господарськими, трудовими, культурно-побутовими та інфраструктурними зв’язками в єдину динамічну систему; міська агломерація.