авеню

Приклад 1:
уможлививши їй відкрити на 5-ій авеню картинну ґалерію, бо Марта не лише успадкувала від бабці замилування до всього гарного, де жевріла іскра Божа, а й мала не абиякий хист до практичного, куди входили навіть зайві поради для Лесі: в якій кухні як тримати голову, спину й руки, хоча тут природа випередила Марту, обділивши Лесю вродженою поставою, що її Марта, відповідно до щоразу нових ідей, котрі напосідали її, унапрямлювана за своїм розсудом, дякуючи Богові, що він поспав їй в особі Лесі не тільки безплатну, а й головне вирозуміну модель), бездоганно виліплена шия (в усіх Забірківен однакові), ключиці, яких тягло торкнутися пальцем, серед овальної хмари крижаних мережив напівоголені порцелянові груди (Мартина диктаторська стратегія, хоча сама Марта ніколи не носила глибоких декольте), талія завширшки з Пилипову долоню, руки, п’ястуки, кожен пальчик — маніакально вицизельований шедевр, аж не йнялося віри, що таке створіння годне, як усі смертні, ступати по землі та ще й (а хіба це не жарти природи, невичерпної на вигадки?) нібито аж визначні, з раннього дитинства проявлювані математичні здібності, про які Пилип значно пізніше довідався, тільки, звісно, не від Сашка, котрий, як казала Харитя, одразу ж після весілля почав домагатися, аби Леся кинула працю, оскільки він і сам прогодує родину, а особливо нескінченні математичні студії, мовляв, чи їй мало одного докторату і вона студіюватиме все життя?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”