авантаж

АВАНТА́Ж, у, чол.

1. заст. Вигода, користь, зиск; перевага, сприятливе становище. Він шукав у цій справі лише власного авантажу.

2. спец. У комерційній та торговельній діяльності — додаткова винагорода, премія, що надається продавцем покупцеві за певних умов (наприклад, за великий обсяг закупівлі або швидку оплату).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |