1. У фонетиці та фонології: мінімальна звукова одиниця мови, що визначається місцем і способом творення, а також участю голосу; звук мови, що розглядається з точки зору його артикуляційних та акустичних властивостей.
2. У лінгвістиці тексту та семіотиці: елементарна, найменша значуща одиниця тексту або мовленнєвого акту, яка несе певне смислове навантаження і може бути виділена в структурі висловлювання.