апостроф

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Апостроф — це чоловічого роду розділовий знак, що має вигляд надрядкової коми. Його вживають після приголосної літери перед йотованим голосним, щоб показати тверду вимову попереднього приголосного (наприклад: Лук’ян, Мар’яна, бур’ян, в’янути, п’ять). Також цей знак може заміщати пропущений голосний звук у тексті (як у рядку Павла Тичини: “Всіх панів до одної ями”).

2. (Лінгвістика) –

   Апострофа — жіночого роду риторична фігура, у якій мовець або автор перериває виклад, аби звернутися безпосередньо до одного з слухачів чи читачів. Вона може набувати різних форм і мати різний зміст: бути повчанням, моралізаторським нагадуванням, доганою, скаргою, прокляттям, благанням про допомогу, молитвою або зверненням до чиєїсь честі.

3. (Література) –

   Це також стилістичний прийом, коли автор звертається до відсутньої особи так, ніби вона присутня, або до померлого, як до живого.

Правопис та відмінювання