Апостольський, -а, -е. Прикметник, утворений від іменника «апостол». У наведеному фрагменті з твору Т. Шевченка (І, 1951, 265) вживається для опису обставин, де панують брехня та поневолення, стомлений народ змушений мовчати, тоді як на папському престолі перебуває чернець, якого утримують.
апостольський
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Перше й друге – домашні, і я сам їх придумав, а третє – апостольський закон, даний для всіх п оган. Перше породило в мені терпіння Йова й вдячність, друге обдарувало свободою всіх світських бажань; третє примирило мене з моїм внутрішнім володарем”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |