АПЕЛЯТИ́В, -а, чол.
1. лінгв. Загальна назва, що позначає клас однорідних предметів, явищ, дій або ознак; протиставляється власній назві (оніму). Наприклад, слова річка, місто, людина є апелятивами.
2. юр. Те саме, що апеляці́йна ска́рга; апеляція (у 2-му значенні). Подати апелятив до вищого суду.