1. (у психології та психіатрії) патологічна відчуженість від людей, бажання усамітнення, уникання будь-якого спілкування та суспільних контактів; людинобоязнь.
2. (у філософії та соціології) свідоме відчуження від суспільства, соціальних норм і інститутів, що може бути формою внутрішнього протесту або способом збереження особистої автономії.