АПАЛІЗМ, -у, чол. 1. У філософії та логіці — методологічний принцип або світоглядна позиція, що заперечує можливість існування об’єктивних, універсальних критеріїв істини, добра чи краси, зводячи всі цінності та знання до суб’єктивних, індивідуальних або конвенційних настанов; крайня форма релятивізму.
2. У соціології та культурології — суспільний стан або ідеологія, що характеризується відсутністю чітких моральних, етичних чи естетичних орієнтирів, запереченням авторитетів і традиційних норм, що часто призводить до ціннісного хаосу та нігілізму.