**АНУЇТЕ́НТ**, -а, чол. рід. Особа, яка отримує ануїтет, тобто регулярні, зазвичай щорічні, грошові виплати відповідно до договору страхування, пенсійної програми або іншої фінансової угоди; одержувач ренти.
ануїтент
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |