**ану́мо**, виг. Уживається як спонукання до спільної дії, заклик до початку чого-небудь; давай(те), нумо. Анумо, браття, до роботи! (Т. Шевченко).
анумо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Анумо, Уляно, цятатись! А кажи, чи ціт, чи лишка?
— Невідомий автор, “124 Svatannia Na Goncharivtsi Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Частина мови: t.d. () |