АНТИНО́МІЯ, ї, жін., книжн., філос. Суперечність між двома положеннями, які визнаються однаково істинними, логічно обґрунтованими, але не можуть бути істинними одночасно в межах однієї системи знань; нерозв’язна суперечність.
антиномія
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Автор забуває, що антиномія передбачає однаково переконливе, тропічно послідовне доведення обох взаємовиключних тверджень, та, замість логіки, він воліє користуватись упередженими емоціями, вдається до конотативного письма. За власним бажанням він надає підхожого емоційного забарвлення речам, які потребують чи то ствердження, чи то заперечення.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Частина мови: іменник (однина) |