Антецедент, -а, чол.
1. У логіці: попереднє висловлювання або умова, з якої виводиться наслідок (консеквент); перший член імплікації.
2. У мовознавстві: попередній мовний елемент (слово, словосполучення або речення), на який вказує займенник або інший анафоричний засіб у тексті.
3. У психології та соціології: попередня подія, обставина або чинник, що передує певному явищу чи поведінці та може слугувати його причиною або поясненням.