антестатюр — невідм., ч. р., юр., іст. Особа, яка складає присягу або дає урочисту обіцянку перед судом чи іншим уповноваженим органом; свідок, що підтверджує певний факт під присягою.
антестатюр
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |