АНТЕФЛЕ́КСІО, невідм., сер. У фонетиці та мовознавстві — спосіб творення звуків мови, за якого кінчик язика піднімається та загинається догори, до передньої частини піднебіння (альвеол), що надає звукові специфічного відтінку; те саме, що какумінальна артикуляція.
антефлексіо
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |