АНІХТО, займ. запереч., вживається як іменник, власна назва. 1. У міфологічних та фольклорних уявленнях: істота, яка не має власної сутності, імені чи визначеності; уособлення нікчемності, відсутності особистості. В темряві блукав самотній Аніхто, не пам’ятаючи свого походження.
2. У переносному значенні: особа, яка не відіграє жодної ролі в суспільстві, позбавлена впливу чи значущості; нікчема. У цій історії він був справжнім аніхтом — без голосу й без права вибору.