Значення
- (Мистецтво) –
У музиці: відсутність гармонії, дисонанс, незлагодженість звуків; також — порушення гармонійних співвідношень у музичному творі.
- (Фізика) –
У фізиці (зокрема, в акустиці та теорії коливань): властивість деяких систем, при якій частоти їх вільних коливань не є кратними одне одному, що призводить до складної, негармонійної форми результуючих коливань.
- (Філософія) –
У переносному значенні: внутрішня суперечливість, невідповідність частин чогось цілому; відсутність єдності, гармонії в думках, вчинках або явищах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ангармонізм, р. ангармонізму, д. ангармонізмові, з. ангармонізм, о. ангармонізмом, м. ангармонізмі, к. ангармонізме