1. В античному міжнародному праві — право держави, що веде війну, тимчасово конфіскувати для своїх потреб іноземні торгові судна, що перебувають у її портах, або зобов’язувати нейтральні держави надавати їй транспортні засоби.
2. У візантійській та османській імперіях — державна повинність, що полягала в обов’язку населення надавати коней, в’ючних тварин, підводи або кораблі для державних потреб, зокрема військових перевезень.
3. У переносному значенні — важкий, примусовий обов’язок або тягар.