АНГАРМОНІ́ЧНІСТЬ, -ності, жін., муз. Властивість за значенням ангармонічний; звукова невідповідність, відсутність гармонійного співзвуччя; явище енгармонізму в музиці, за якого один і той самий звук може позначатися різними нотами (наприклад, до-дієз і ре-бемоль), що призводить до різного гармонічного трактування.
ангармонічність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |