АНАРТРІ́Я, ї, жін., мед. Втрата здатності вимовляти слова, фрази; тяжкий ступінь порушення мовлення, спричинений ураженням мовних зон головного мозку, за якого хворий не може артикулювати звуки, хоча розуміння мови та функції голосових зв’язок можуть бути збережені.
анартрія
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |