Словник Української Мови
Буква
1. Складний технічний пристрій, призначений для автоматичного або напівавтоматичного вимірювання, контролю та аналізу фізичних, хімічних чи біологічних властивостей речовин, матеріалів або процесів.
2. У фізіології та психології — складна система чутливих нервових утворень, що забезпечує сприйняття, проведення та аналіз подразнень із зовнішнього чи внутрішнього середовища організму (наприклад, зоровий, слуховий, больовий аналізатор).
Приклад 1:
Нехай на аналізатор падає лінійно поляризоване світло, отримане за допом о- гою поляризатора, головна площина якого p-p утворює кут ϕ з головною площ иною аналізатора a-a (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Оскільки аналізатор пропускає к о- ливання електричного вектора, що відб у- ваються в площині a-a, а інтенсивність пропорційна квадрату амплітуди рЕ , то ϕ2cosІІ ра = . Якщо аналізатор не абсолютно про- зорий, то ϕ2cosІkІ раа = , де аk – коефіцієнт прозорості аналізатора.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Якщо аналізатор не абсолютно про- зорий, то ϕ2cosІkІ раа = , де аk – коефіцієнт прозорості аналізатора. Отримані співвідношення вираж а- ють закон Малюса.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”