АНАЛЕ́КТ, -а, чол. рід. 1. У давньогрецькій літературі та риториці — збірка уривків, висловів або творів різних авторів, дібраних за певною тематикою чи стилем; антологія.
2. лінгв. Різновид мовної системи, що виникає внаслідок тривалого контактування та взаємовпливу двох або більше мов, зберігаючи при цьому структурну та лексичну близькість до кожної з них; перехідна форма між діалектом і літературною мовою.