анабат, -а, чол. 1. іст. Учасник анабазису — тривалого військового походу, зокрема походу грецьких найманців (описаного Ксенофонтом) або інших історичних військових експедицій углиб ворожої території.
2. спец. Те саме, що анабатичний вітер; висхідний потік повітря, що виникає на схилах гір, пагорбів або над нагрітою поверхнею, часто використовуваний у планеризмі та метеорології.