Значення
- (Лінгвістика) –
(у фонетиці) такий, що утворюється за участю язика, коли його кінчик або передня частина стикається з альвеолами (ясенними горбками за верхніми зубами); ясенний.
- (Лінгвістика) –
(у фонетиці) такий, що має додаткове піднесення спинки язика до твердого піднебіння під час вимови, що надає звуку особливого, пом’якшеного тембру; палаталізований.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. альвеольований, р. альвеольованого, д. альвеольованому, з. альвеольованого, о. альвеольованим, м. альвеольованім, к. альвеольований