алігативний

[ɑliɦɑtɪʋnɪj] Іменник

Буква:А

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    (у логіці та лінгвістиці) Позначає такий спосіб висловлювання, де твердження не стверджує істинності чи хибності, а лише встановлює зв’язок між об’єктами або поняттями, часто у формі рівності або тотожності (наприклад, у реченні “Це означає, що…”).

  2. (Юриспруденція) –

    (у правознавстві) Стосовний до алігації, тобто до заповнення прогалин у законодавстві шляхом аналогії або посилання на норми, що регулюють подібні відносини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. алігативний, р. алігативного, д. алігативному, з. алігативний, о. алігативним, м. алігативнім, к. алігативний

Більше записів