Значення
- (Лінгвістика) –
(у логіці та лінгвістиці) Позначає такий спосіб висловлювання, де твердження не стверджує істинності чи хибності, а лише встановлює зв’язок між об’єктами або поняттями, часто у формі рівності або тотожності (наприклад, у реченні “Це означає, що…”).
- (Юриспруденція) –
(у правознавстві) Стосовний до алігації, тобто до заповнення прогалин у законодавстві шляхом аналогії або посилання на норми, що регулюють подібні відносини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. алігативний, р. алігативного, д. алігативному, з. алігативний, о. алігативним, м. алігативнім, к. алігативний