1. У логіці та семіотиці — властивість деяких тверджень або термінів, що означає їхню здатність виражати відношення рівності, тотожності або тотожне співвідношення між об’єктами, поняттями або класами.
2. У лінгвістиці — характеристика зв’язку між компонентами вислову, за якої один компонент (найчастіше присудок) тотожно ототожнюється з іншим або вказує на його клас, що відрізняє такі конструкції від атрибутивних чи предикативних.