АЛЕТІ́Я, ї, жін., філос. 1. У давньогрецькій філософії — поняття, що означає істину як неприхованість, відкритість буття, розкриття сутності речей у мисленні та мовленні.
2. У феноменології та екзистенціалізмі — автентичний спосіб існування істини, що виявляється через безпосереднє переживання, інтуїцію та діалог, на противагу формально-логічній правильності.