Значення
-
АЛЕТІ́Я, ї, жін., філос. 1. У давньогрецькій філософії — поняття, що означає істину як неприхованість, відкритість буття, розкриття сутності речей у мисленні та мовленні.
-
У феноменології та екзистенціалізмі — автентичний спосіб існування істини, що виявляється через безпосереднє переживання, інтуїцію та діалог, на противагу формально-логічній правильності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. алетій, р. алетія, д. алетієві, з. алетія, о. алетієм, м. алетієві, к. алетію