АЛЕКСІКА́КОС, іменник, чоловічий рід, власна назва.
1. У давньогрецькій міфології та релігії — епітет (постійне означення) деяких божеств, зокрема Зевса, Аполлона та Геракла, що означає «той, хто відвертає зло», «захисник від лиха» або «відганяч зла».
2. У ширшому, історико-культурному контексті — амулет, оберіг або символічний напис, якому приписували магічну властивість захищати власника від нещасть, хвороб, злих духів чи пристріту.