Алеари́тм, -а, чол. рід. 1. У музиці — композиційна техніка, що допускає елемент випадковості у створенні або виконанні музичного твору; форма алеаторики. 2. У ширшому значенні — будь-який художній прийом або метод, що передбачає невизначеність, імпровізацію або випадковий вибір елементів у процесі творення (у літературі, театрі, образотворчому мистецтві тощо).
алеаритм
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |