Словник Української Мови
Буква
АКВЕДУ́К, -а, чол. 1. Споруда у вигляді моста або естакади з каналом або трубопроводом для переведення води через яри, ущелини, долини, дороги тощо; водогінний міст.
2. У Стародавньому Римі та інших античних державах — підземний або наземний водогін для постачання води до міст.
Приклад 1:
Недарма давньоримський акведук Пон-дю-Гар, зображений на банкноті в п’ять євро, нині перетворено в міст, яким проходить одна з європейських автодоріг. Давньоримський досвід створення високоякісної, розгалуженої та ефективної системи доріг, яка охоплювала майже всю Європу, багато країн Західної Азії та Північної Африки, опоясувала середземноморські береги і навіть досягала сучасних країн Чорноморського басейну, зокрема України, є корисний і цікавий в нинішніх умовах, коли на новій технічній та будівельно-конструкторській базі відроджуються стародавні легендарні торгівельно -транспорті маршрути.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”