АКСОСТИЛЬ, -ю, чол. 1. У ботаніці — центральний осьовий циліндр (стела) у стеблах та коренях вищих рослин, що складається з провідних тканин (ксилеми та флоеми) і виконує функцію транспортування води, мінеральних та органічних речовин.
2. У зоології — внутрішній скелетний стрижень, що проходить уздовж тіла деяких безхребетних (наприклад, у радіолярій або окремих груп кишковопорожнинних) і забезпечує опорну функцію.