Словник Української Мови
Буква
АКАНТ, -а, чол.
1. Південна трав’яниста або кущова рослина з великим колючим листям, зібраним у прикореневу розетку; ведмежа лапа.
2. У мистецтві та архітектурі — скульптурна або мальована прикраса у вигляді стилізованого листя цієї рослини, характерна для ордерів класичної архітектури (найчастіше коринфського).
Приклад 1:
Там мармуровий вруниться акант, різьбленими лопоче язиками поколяду — немов за образами — доносить співу тужний аромат. Там буриться похмурий амарант і айстри у покірній непокорі останні долітовують прозорі дні вересня — ясноджерельний кант.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”