1. Медичний та психологічний термін, що означає втрату здатності писати при збереженні рухових функцій руки, яка виникає внаслідок ураження певних ділянок кори головного мозку; одна з форм мовленнєвої патології (афазії).
2. У психіатрії — порушення навичок письма, що не пов’язане з інтелектуальним розвитком або навчанням, а має нейропсихологічну природу; часто спостерігається у дітей як частина специфічних розладів навчання.